Почесні громадяни Рештилівського району


ІВАН ГРИГОРОВИЧ БОРОВЕНСЬКИЙ

Народився 26 листопада 1939 року на Сумщині. У 1954 році закінчив семирічну школу. Розпочав трудову діяльність у вересні 1954 року робітником та механізатором радгоспу “Передовик” Кобеляцького району, де і працював до жовтня 1965 року, коли став учнем Потавського сільськогосподарського технікуму по підготовці керівних кадрів. У жовтні 1968 року після закінчення технікуму працював інженером у радгоспі «Передовик», а з січня 1969 по січень 1972 – секретар п/о радгоспу «Сокільський» Кобеляцького району.

З січня 1972 року розпочинається партійний період діяльності – інструктор оргвідділу, завідуючий віділом Кобеляцького райкому партії.

З жовтня 1977 – інструктор Полтавського обкому, а з жовтня 1978 по березень 1980 – слухач Вищої партшколи при ЦК КПУ.

У Решетилівський район І.Г. Боровенський прибув у березні 1980 року, пройшовши перед тим добру школу життя на виробництві та керівних посадах. Протягом трьох років був другим секретарем Решетилівського райкому партії, а з квітня 1983 року – перший секретар. Саме цей період 80-х років називається решетилівською перебудовою. Організаційними зусиллями Івана Григоровича з відсталого району твориться квітучий рай з масштабною інфраструктурою.

З січня 1991 року Іван Григорович вступає в новий стан службової кар’єри – служба в органах місцевого самоврядування (заступник голови ради, голова районної ради), яка тривала з перервою на двохрічну роботу Представником Президента до квітня 2002 року, коли Іван Григорович вийшов на заслужений відпочинок.

1985 рік – кульмінаційний у перетвореннях на Решетилівщині. Перша обласна науково – практична конференція, яка проходила восени 1985 року історична подія в житті району і зоряний час в біографії І.Г. Боровенського. Цифри, що звучали на конференції, сьогодні можуть здатися просто фантастичними для тих, хто має справу з будівництвом у теперішню добу. За 1984-1985 роки в районі  споруджено 570 житлових будинків, 17 дошкільних закладів, 10 шкіл, 12 магазинів, 27 гуртожитків, 3 будинки культури, прокладено 49км газових мереж і газифіковано 757 квартир, збудовано та відремонтовано майже 100км. доріг з твердим покриттям. Уособленням відродження сіл стали Кукобівка, Пащенки, Ганжі.

Меморіал слави, парк відпочинку, шаховий клуб, СПТУ-52, цегельний завод, ЦКД «Оберіг» - будувалися за ініціативи і підтримки керівника району, мудрого керманича І.Г. Боровенського. Все це і до тепер служить людям, бо мета була одна – для людей.

Нині покійний. Дата смерті 28 грудня 2008 року

25 грудня 2003 року І.Г. Боровенському присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».

 ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ ПАЩЕНКО

Пащенко Володимир Олександрович.jpgНародився 14 серпня 1947 року в селі Дружба Решетилівського району.

Навчання розпочав у Шевченківській семирічці. В 1975 році закінчив Київський Державний Університет імені Т.Г.Шевченка, цього ж року доля пов’язала його з Полтавським Державним Педагогічним Інститутом імені В.Г. Короленка.

В.О.Пащенко багато років працював ректором ПДПУ імені В.Г.Короленка, доктор історичних наук, академік Академії педагогічних наук України, заслужений працівник освіти України. Він автор понад 260 наукових публікацій, 14 монографій з проблем державно – церковних відносин в Україні та понад 300 наукових праць, серед студентів та викладачів вузів України популярні його книги «Греко-католики в Україні», «Православ’я в новітній історії України», «Більшовицька держава і православна церква в Україні» та багато інших. Видав численні праці з педагогіки, етики, історії релігії.

За багаторічну плідну роботу по підготовці вчителів В.О.Пащенко удостоєний вищої відзнаки Фонду міжнародних премій – Ордена Миколи Чудотворця.

Серед шкільного юнацтва району започатковано районний футбольний турнір на кубок академіка Пащенка, який став дуже популярним серед учнівської молоді.

Лауреат премій імені Панаса Мирного (2000 р.), Володимира Короленка (2004 р.), Івана Огієнка (2005 р.), “За патріотизм” (Української православної церкви, 2003р.), Самійла Величка (2006 р.)

Нині покійний. Помер 19 квітня 2010 у Києві у віці 62 роки. 

 26 лютого 2004 року рішенням сесії Решетилівської районної ради В.О.Пащенку присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».



ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ ГАЛЬЧЕНКО

Народився 24 вересня 1947 року в селі Каленики Решетилівського району. Педагогічну освіту здобув в ПДПІ імені В.Г.Короленка. Понад 20 років очолює Кременчуцьке педагогічне училище імені А.С.Макаренка.

Як директор навчального закладу, вміло організовує педагогічний колектив на успішне виконання навчальних планів з усіх спеціальностей, забезпечує належне підтримання матеріально-технічної бази. Училище по-справжньому розправило крила в останні роки. Поряд з класичними спеціальностями вчитель початкової школи та вихователь дитячого садка, входячи з потреб області, відкрито спеціальність: вчитель фізичного виховання, введено більше 10 додаткових кваліфікацій, які вкрай потрібні для шкіл і дитячих садків. Серед них:вчитель інформатики та вчитель іноземної мови в початковій школі, вихователь логопедичних груп, вихователь з правом ведення занять іноземною мовою та інші.

На базі керованого ним закладу відкрито і працює обласний ліцей-інтернат для сільських обдарованих дітей, успішно працюють філіали Полтавського та Глухівського педагогічних університетів, які дають можливість випускникам училища не залишаючи  Кременчука отримати вищу освіту за однією з педагогічних спеціальностей.

Особливу увагу приділяє розвиткові освітянської галузі Решетилівського району. На базі училища проходять безкоштовні курси підвищення кваліфікації вчителів інформатики шкіл району. Організовано роботу оздоровчого табору «Ерудит» для обдарованих дітей області. І.В.Гальченко, будучи депутатом Полтавської обласної ради, допомагав у вирішенні питання комп’ютеризації та зміцнені матеріальної бази ряду шкіл району.

  Сьогодні важко уявити районний захід чи свято без участі І.В.Гальченка та чарівних дівчат духового оркестру училища «Роксолана».

  Він Заслужений працівник освіти України, Відмінник освіти. Удостоєний Ордена «Спортивна слава», нагороджений грамотами Міністерства освіти та науки, Верховної Ради України.

26 лютого 2004 року рішенням сесії Решетилівської районної ради І.В.Гальченку присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».

 БАБЕНКО КОСТЯНТИН СТЕПАНОВИЧ

Уродженець Решетилівщини, народився у селі Толоко-Поди 7 червня 1922 року. Після закінчення середньої школи в 1941 році був призваний до лав Радянської армії, у якій служив до 1985 року, пройшов нелегкий шлях від солдата до генерал-лейтенанта (єдиний наш земляк удостоєний такого високого військового звання).

За героїзм, проявлений на фронтах Великої Вітчизняної війни та виконуючи інтернаціональний обов’язок, нагороджений двома орденами «Бойового Червоного Прапора», трьома орденами «Червоної зрки», орденом «За службу Родине в Вооруженных силах СССР» ІІІ ступеня, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, двома орденами Вітчизняної війни, орденом Богдана Хмельницького, 18 бойовими медалями, дві з яких – «За відвагу».

У 1996 році очолив Полтавську обласну організацію ветеранів, був незмінним членом ради ветеранської організації України, тісно співпрацював з радою ветеранів Решетилівського району: допомагав розв’язувати проблеми ветеранів-фронтовиків, вдів, одиноких громадян похилого віку, турбувався про їх життя і побут, приділяв увагу військово-патріотичному вихованню молоді.

Підтримував тісний зв’язок із рідною Сухорабівською школою. Майже щорічно проводив зустрічі з учнями, на яких розповідав про героїзм і відвагу наших воїнів, розкривав найкращі риси воїнів-визволителів.

В 2002 році чимало зусиль приклав до проведення капітального ремонту Сухорабівської школи, якій виповнилося 70 років і яка була непридатною для навчання дітей.

Жити і працювати для загального добра, дбати про інших – це покликання Бабенка К.С. – нашого земляка.

13 жовтня 2011 року зупинилося серце цієї високо достойної, знаної й шанованої в області особистості. Закотилася життєва зоря людини великих заслуг перед Батьківщиною і рідним краєм.

27 травня 2004 року рішенням сесії Решетилівської районної ради К.С.Бабенку присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».

 

АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ АСАУЛ

Народився 31 жовтня 1948 року в Решетилівці. Закінчив Решетилівську середню школу. В 1966 році поїхав у Ленінград, де і закінчив інститут інженерів залізничного транспорту. Пройшов усі щаблі в будівельній індустрії – від простого робітника до президента проектно-будівельного об’єднання «Леноблагробуд», професора Санкт-Петербурзького Державного архітектурно-будівельного університету. Він входить в шістку найвизначніших людей Полтавщини, які проживають у Санкт-Петербурзі. Заслужений будівельник Російської Федерації. Професор. Почесний академік будівельного комплексу Росії. Дійсний член Міжнародної академії інвестицій та економіки будівництва. Автор 12-ти підручників з грифами Міністерства освіти Росії та України і 8-ми монографій, автор близько 200 публікацій. Нині Анатолій Миколайович проживає в місті Санкт-Петербург (Росія).

Анатолій Миколайович глибоко шанує свої національні корені – є активістом спільноти українців, що проживають у Санкт-Петербурзі, опікується школою слов’янських мов, ініціатор дитячих фестивалів української пісні, учасник Шевченківських днів.

Прізвище А.М.Асаула добре відоме в Решетилівці завдяки його меценатській діяльності. Свято-Миколаївська церква стала окрасою містечка, дякуючи значній підтримці родини Асаул, за що Анатолій Миколайович був нагороджений Орденом преподобного Іллі Муромця.

Для Решетилівської центральної бібліотеки коштом науковця придбано оргтехніку, у бібліотечному фонді знаходиться понад 30 примірників книжок, наукових робіт подарованих А.М.Асаулом. Не забуває меценат і рідної школи, аддав допомогу у створені музею закладу.

Пишаються співпрацею з науковцем Полтавський Технічний університет, Полтавський Університет Споживчої Кооперації України та інші.

10 січня 2006 року  рішенням сесії Решетилівської районної ради А.М.Асаулу присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».



ДМИТРЕНКО ОЛЕКСІЙ МАКСИМОВИЧ

Dmytrenko O.jpgНародився 30 березня 1940 року в селищі Решетилівка. Після закінчення десятирічки певний час працював у редакції місцевої райгазети. Вищу освіту здобував на факультеті журналістики Київського державного університету. Багато років завідував публіцистичним відділом редакції газети «Літературна Україна» та редакції «Романи і повісті» видавництва «Дніпро». Автор понад 20-ти книг. Лауреат республіканської премії імені Островського та Національної премії імені Шевченка. В публіцистичних творах прославляв людей звитяжної праці та піднімав гострі проблеми сучасності – морально-етичні, екологічні, історичні, політичні. Значного розголосу набрала його кілька разів перевидана праця «Долина смерті», яка стала результатом багаторічних досліджень про подвиг учасників битви за Дніпро восени 1943 року, де багато матеріалу і про воїнів-решетилівців.

У 80-ті роки кілька разів видавалася його художньо-документальна повість «Аист» про воїнів-афганців, в якій описано і про долю юнаків з Решетилівки, що воювали в Афганістані. Цією книгою особливо зачитувались і далеко за межами України.

Ще в 70-ті роки О.Дмитренко опублікував і кілька разів перевидавав, доповнюючи свою повість-есе «Решетилівка», яка безумовно, сприяла прославленню у світах нашого краю. Та й роман-есе «Земля небесна…», повість «Хижа кров» написані на місцевому матеріалі.

Отже, творчість відомого українського письменника Олексія Дмитренка – невіддільна від рідної Решетилівки.

Помер 8 листопада 2009 року у Києві, похований на Північному цвинтарі.

23 жовтня 2008 року рішенням сесії Решетилівської районної ради О.М.Дмитренк присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».

ШЕРЕНГОВИЙ ПЕТРО ЗАХАРОВИЧ 

Кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Національного університету біоресурсів і природокористування України, селекціонер, фітопатолог, сортовипробувальник. Він є автором близько 300 наукових праць, 9 винаходів. Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора (1971 р.), медалями "За трудову доблесть" (1966 р.), ВДНГ СРСР (1970 р.), МАН України "Знак пошани" (2004 р.).  Шеренговий створив понад 80 сортів різних садових культур: смородини (чорної і золотистої), порічок, аґрусу, ожини, малини, суниці, абрикоса, аличі, персика, сливи, черешні, вишні, груші, яблуні, з яких 19 занесено до Реєстру сортів рослин України. Вперше в Україні розробив теоретичні основи селекції імунних проти грибних хвороб сортів смородини і започаткував їх створення. Його сорти вирощуються на площі понад 500 га.

Петра Шернегового із Решетилівщиною пов’язує те, що з 1953-го по 1972 очолював Решетилівськіу плодово-ягідну сортодільницю. Тут він народились його сини, тут вивів перші сорти своєї улюбленої культури – смородини чорної. Серед здобутків Шеренгового  сорти смородини Решетилівська рання, Жовтнева, Говтва, Ворскла, Дочка Ворскли, Полтава-800, Полтава покращена, Полтавчанка, сорт  абрикосу  Решетилівський , черешні Драгана Полтавська, груші Писанка Полтавська, смородини золотистої Пирятинська покращена та інші.

24 червня 2014 року рішенням сесії Решетилівської районної ради П.З.Шеренговому присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».

Помер 7 квітня 2016 року.






Дополнительная информация